Тема. Пропорції фігури людини. Силует «Сім’я», «Пара», «Танець».

Мета: продовжити знайомство учнів із способами зображення людини, основними пропорціями фігури людини, розвивати окомір, відчуття співвідношень, вдосконалювати навички роботи в техніці силуету.

Тип уроку: комбінований.

Техніка: силует

Обладнання для вчителя: комп’ютер, проектор, папір, фарби, пензлі, палітри, ганчірка

Обладнання для учнів: папір, фарби, пензлі, палітри, ганчірки.

Хід уроку:

І. МНД.

Часто доводиться чути: гармонійно складена людина, гарна статура або у людини пропорційна фігура. Яка фігура, на вашу думку, є гармонійною, пропорційною, гарною?

ІІ. Повідомлення теми уроку.

Сьогодні на уроці ми з’ясуємо, що таке пропорції фігури людини, ознайомитесь з основними пропорціями постаті людини, дізнаємося про відмінність пропорцій фігури дитини та дорослої людини. На основі цих знань створимо силуетну композицію «Пара», «Сім’я».

ІІІ. Нові знання.

Знання пропорцій (канонів) тіла людини значно полегшує її зображення, тому їх вивченню багато уваги присвячували худож­ники різних часів. Ще в давнину єгипетські художники брали за одиницю вимірювання довжину середнього пальця руки, який вміщується у всій постаті 19 разів. Але більш життєвими виявилися канони стародавніх грецьких митців, які взяли за одиницю вимірювання висоту голови. Канони ці відновлювалися і пояснювалися художниками Ренесансу (серед яких були Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Альбрехт Дюрер) та іншими протягом багатьох століть. Слово «пропорція» походить від латинського «proportio» - «співвідношення»- і визначає певне співвідношення частин предмета між собою за величиною. За п’ять століть до нашої ери жив у Греції знаменитий скульптор Поліклет. Він створив статую «Дорифор». Спокійно і впевнено стоїть юний спортсмен. Він щойно переміг у змаганнях з метання списа. Скульптор особливо підкреслив сильні м’язи рук та ніг юнака, його широкі плечі.  Прекрасне тіло Дорифора висічене з дотриманням пропорцій, які Поліклет вважав гармонійними,  правильними. В написаній ним книзі «Канон» скульптор виклав свою теорію про пропорції ідеально красивого людського тіла, й тому вона отримала назву «Канон», тобто взірець. Канон будувався так: якась частина людської фігури приймалася за одиницю міри й отримувала назву «модуль». У каноні Поліклета модулем була довжина голови, котра вміщувалася у висоті фігури 8 разів. Єгипетські художники брали за модуль довжину середнього пальця руки, що вміщувався у всій постатті 19 разів. Також створювалися канони, в яких модулем були долоня, обличчя, ніс тощо. Але найбільш життєвими виявилися канони стародавніх митців. Теорія Поліклета народилася у Давній Греції. В інших народів в різні епохи були інші погляд на красу пропорцій. Стародавні індуси, поклали в основу геометричні відносини, створювали ідеальні, з їх точки зору, фігури краси. Гармонія означала доброту і красу, а дисгармонія – злість. На пересікання канонічних ліній знаходилися життєво важних центрів. Індотібетський канон виходить з ідеалу древньоіндійської жінки з головою птаха, з високими грудьми, осиної талії і ніг, як шаблоні. Вивченню пропорцій людського тіла приділяли увагу художники епохи Відродження, особливо Леонардо да Вінчі, Мікеланджело та інші.

1.  Голова і тулуб становлять половину всієї постаті людини, а друга половина — це ноги.

2.   Ширина розставлених рук наближається до величини зросту тіла людини.

3.  Ширина плечей дорівнює двом головам, ширина чоловічого таза — 1 1/2, жіночого — 1 3/4 висоти голови.

4.   Довжина руки дорівнює трьом розмірам голови.

5.   Опущена рука доходить до половини стегна.

6.   Довжина кисті руки дорівнює розміру обличчя.

7.   Довжина стопи дорівнює висоті голови.

Уважно розгляньте силуети фігур людей. Чи можна визначити стать та вік людей ? Чому?

Пропорції людського тіла, починаючи від народження , безперервно змінюються. Так, висота голови немовляти вкладається в постать 4 рази, у дворічної дитини – 5 разів, у семирічної – 6 разів, у чотирнадцятирічної – 7 разів, а в двадцятип’ятирічної високої на зріст – 8 разів, середньої – 7,5 раза, низької - 7 разів. Доволі часто допускається помилка під час малювання, коли лише зменшуються пропорції тіла дорослої людини. В результаті на малюнку виходить зображення не дітей, а зменшених дорослих. Слід відзначити відмінність у пропорціях між чоловічою та жіночою постатями. Так, чоловіки вищі на зріст від жінок, у них відносно довші ноги і ширші плечі, товща шия, довші кисті та стопи. При зображенні людини потрібно передусім установити правиль­не положення всієї постаті, визначити пропорції частин тіла відносно одна одної, а потім упевнено малювати, намагаючись передати ха­рактерні особливості голови, тулуба, рук і ніг людини.

ІV. Практична робота.

Критерії оцінювання робіт

Оригінальність сюжету композиції.

Точність у передачі пропорцій фігури людини та особливостей пропорцій відносно віку.

Точність у передачі рухів людини.

 Якість силуетного зображення.

V.   Підсумок.

- Які пропорції фігури людини ви запам’ятали?

- Чи обов’язково дотримуватись їх при зображенні людини?

- Чим відрізняються пропорції жіночої та чоловічої постатей?